Завершення 2-го місяця боротьби з ПА. Підсумки і висновки.

Ось уже минуло 2 місяці із того часу, коли я почав свою боротьбу із панічними атаками. Перший місяць був липень, а другий – серпень і я вам скажу, що різниця мій двома цими місяцями просто колосальна, як і різниця у моєму стані в загальному. Якщо липень був майже без панічних атак, але у постійній боротьбі із тривожним станом, невпевненістю та намаганням заставити себе жити по режиму дня вперемішку із постійним ремонтом вдома та неможливістю повністю сконцентруватись на власних завданнях то серпень ознаменувався тим, що було кілька панічних атак, але майже повністю зник тривожний стан, що особисто для мене набагато важливіше. На другий місяць боротьби із панічними атаками я почав нормально прокидатись – без жахливого дискомфорту одразу тільки відкривши очі. Справедливості заради скажу, що того режиму дня що я хотів я не добився, але щодня я лягав спати о 2-й ночі і прокидався о 10-й ранку. Щодня у мене були присутні ранкові молитви, проте ранкову зарядку робив не завжди. Кожного дня я робив медитацію, іноді по два рази на день, але без режиму – коли вранці, коли вдень, а коли вночі. Поїздки на велосипеді були хаотичними – коли є бажання і натхнення. Далеко у ліс теж часто не їздив, але відкрив нові місця для поїздок – річку. За цей місяць займався розумовою працею – під контролем, не перенавантажуючи себе, стараючись збалансовано проводити день де були б і фізичні навантаження і розумова праця і відпочинок, хоча іноді і доходило до пікових розумових навантажень – у дні коли потрібно було багато працювати. У серпні розумова праця давалася набагато легше ніж у липні, так як у всіх здорових людей. У червні-липні я не міг всидіти за комп’ютером, мене постійно ніби щось хотіло підняти з-за нього і я хотів втекти від нього або у мене починались панічні атаки. В серпні я почував себе за комп’ютером усі рази цілком природно, окрім одного про який розкажу трохи згодом.

ПА які трапилися в серпні трапились не випадково і завдяки їм та самоаналізу я виявив, як я вважаю, основну причину моїх панічних атак – неможливість вільно покинути певне місце, коли ти залежиш від обставин і не можеш керувати ситуацією. Як я вважаю, це у мене сталось від роботи в банку, яка приносила мені багато стресу, від якої я хотів звільнитися, але всі рідні та близькі говорили мені що потрібно залишатися. Це завдяки моїй слабкій силі волі і небажанням рішуче взяти життя у свої руки. Зараз я це розумію, а тоді не був взмозі чи просто не хотів або може не був готовий зрозуміти. У серпні я провів такий собі психоаналіз. Я сів і виписав коли у мене траплялись панічні атаки протягом останніх 5-6 років – усе що пам’ятав і виявив що майже у всіх випадках панічні атаки траплялись через неможливість покинути певне місце по своєму бажанню, коли я залежу від ситуації і не керую нею. Далі ви побачите як це було на практиці у серпні цього року – це, нагадаю, закінчується другий місяць як я почав боротися із панічними атаками. Отож. Коли стались у цьому місяці ПА і як це було.

Я мав їхати у велике місто з другом машиною і якщо раніше я поїздок побоювався і про всяк випадок брав із собою таблетки або пив слабоалкоголку, то цього ранку я встав раніше, зробив ранкову зарядку, сходив у душ і пішов у гараж на медитацію і хоча вона пройшла доволі тривожно і важко було сконцентруватись, в дорогу я їхав повен сил і енергії, а також радості. Ага, ще скажу, що хоча я увесь липень і перший тиждень серпня не курив, потім мені знову захотілося. Це було 3-4 сигарети на день, іноді менше, але куріння було присутнє. Ніяк на ПА воно не впливало і якщо раніше викурена цигарка провокувала тривожність, то тепер я відчував себе так, як коли починав курити у 18 років – нормально. Я не кажу, що куриво це добре, просто у такий спосіб зокрема я вирішив перевірити свою нервову систему і навіть тут позитивний результат уже є. В поїздці я теж курив і не відчував дискомфорту і тривоги як раніше це було у мене після цигарки в дорозі. В місті ми ходили у людних місцях і все було ок, але потім ми пішли на каву. Я знаю що кави мені краще уникати, але хотілося перевірити себе. Я випив амерікано з молоком і чи то через накрут чи через кофеїн, але я відчув тривожність. Вона не була сильна, але дошкуляла мені знову. І ось в мене з’явилось пів години у машині наодинці. Я заплющив очі і почав медитацію. Вона була досить успішна, але прийшов друг і я її не завершив. Я відчув себе після медитації спокійно і класно. Проте, ми пішли поїсти. У кафе у мене часто траплялись ПА саме через те, як я тепер уже знаю, що тут треба чекати і не можна покинути місце поки не принесуть поїсти, поки не поїси і поки не заплатиш – тобто я не можу сам покинути місце, коли захочу. Тут ще й друг сказав, що можливо йому прийдеться відлучитися на дві години і мені прийдеться чекати, в мене промайнула думка, що тут не обслуговують карткою, а лише готівкою, а готівки у мене немає і мене не відпустять звідси поки не прийде друг, а це означає що аж дві години мені не можна самому, за своєю волею покинути місце. Як результат – в мене сталася панічна атака, вона наростала, але я не хотів з нею боротись ні диханням, не хотів іти в туалет чи пройтися. Я почав просто їсти, говорити з другом і хоча ПА була досить неприємна і ще й трапилась після того як їх взагалі довгий час не було, але я не здався і не дав себе налякати. Я був таким собі спостерігачем власної ПА, але не сконцентрованим спостерігачем, а дещо байдужим. Друг мій не пішов нікуди, але не через ПА – бо я йому не признався, а ми просто поїли і тоді пішли. Далі все було ок і я був радий що здолав панічну атаку без медикаментів чи алкоголю.

Друга ПА сталася за два тижні, коли я із сестрою пішов у паспортний стіл подати документи на закордонний паспорт. У місцях де людно, черга і потрібно чекати в мене часто ставались ПА – це банк, пошта або маршрутка – місця які я не можу покинути по своїй волі коли я захочу – так трапилось і в паспортному. Перспектива що треба довго стояти в черзі, заповнювати анкету і здавати відбитки пальців, а також що працівник може побачити що я нервую – всі ці думки налякали мене ще більше і спровокували тривогу у панічну атаку, але я не здався, бо треба було зробити ксерокопії – я не дав страху налякати себе ще більше, бо я знав що таке вже траплялось і нічого зі мною не станеться – я просто взяв свої документи і документи сестри і пішов в інше приміщення робити ксерокопію. Вийшовши на вулицю приступ панічної атаки якраз прогресував і мені навіть ніби затуманювалось в голові, у висках бумкав тиск, але я пішов робити копію. Нормально, спокійно пояснив які копії і яких сторінок потрібно зробити – саме головне робити все без поспіху, хоч це і важко. Чесно – було дуже важко, з’явилась навіть чергова думка що тут мені доведеться чекати знову поки зроблять копії, а піти з місця коли захочу я не зможу, бо залишу документи не лише свої, а й сестри і не заплатив гроші, але я відчував і певний кайф у цій ситуації, як не дивно це б звучало, – я відчував, що я борюсь із внутрішнім монстром і саме зараз іде цей бій. Я наперекір усьому борюсь, роблю те, що мав не зважаючи на те як погано зараз себе почуваю, я не здався – не випив таблетку, не випив алкоголю, не втік додому – я тут, стою і роблю копії. Зробивши, я спокійно помаленьку вийняв гроші і спокійно заплатив, подякував і пішов. Тепер у паспортному я стояв нормально, панічна атака пройшла і я був задоволений результатом. Борючись із приступом я не боявся його панічно як раніше, я знав що я НЕ помру в цей момент і в мене НЕ стане серце і я НЕ збожеволію від цього приступу, я знав, що це просто такий стан організму – неприємний, навіть із відтінком жахливого, але треба його перечекати. Потім, якщо такі ситуації траплятимуться частіше організм побачить, що нічого страшного в даній ситуації немає, виробить рефлекс що боятись тут нічого і ПА, принаймні в цій ситуації, траплятись більше не будуть.

Ще один раз коли в серпні трапилась ПА не підпадає під моє загальне правило – ПА трапляються там, де я не можу самовільно покинути місце, тому що залежу від обставин або волі когось іншого. Був звичайний день, я встав пізно – десь біля 11 ранку. Поснідав, зарядку не робив, медитацію теж не робив і сів за комп’ютер. Як завжди, друкував англомовну статтю і відчув панічну атаку. Вона трапилась дуже швидко – ніби нізвідки. Почала наростати досить швидко і сильно. Я дописав статтю попри неприємні відчуття і сказав сестрі, що на мене нагрянула ПА. Я встав і почав збирати у рюкзак речі – пляшку з водою, телефон, рушник – робив це дещо знервовано, швидко, але без паніки. Потім вийшов надвір і пішов у гараж, сів на велосипед і поїхав. Як тільки почав їхати, я забув про панічну атаку. Їхав середнім темпом, повільніше ніж завжди, спокійно. Проїхав по місту, поїхав за місто, по польовій дорозі до річки на дикий пляж. Там є багато місць де можна сісти під деревом наодинці і милуватись річкою – ці місця я відкрив тільки цього року коли почав кататись на велосипеді. Тільки я сів на велосипед я одразу забув про ПА. Мабуть в крові було забагато адреналіну і забагато розумової нагрузки та замало фізичної – виник дисбаланс, але це така моя здогадка. Після річки я поїхав у ліс, там розвів вогонь і піджарив ковбасу. Після цього я провів медитацію у лісі. Потім я довго читав молитви. Виїхав з добу біля 3 дня, а повернувся десь біля 7 вечора. Помився і сів доробив за комп’ютером усю роботу яку мав із купою енергії.

Ще одного разу я відчув певну сильну тривожність, але не ПА за столом у бабусі, після того як різко із дому і від комп’ютера сів на велосипед і в швидкому темпі проїхав 3 кілометри. Ми вечеряли на вулиці, за столом, але факт що не можна покинути родину і піти із за столу, тобто факт, що я не можу самовільно покинути певне місце вкотре зіграв свою роль. Дуже хотілося вийти із за столу і хоча б пройтися до туалету і назад, але я не зробив цього, просто їв. Приступ тривоги пройшов швидко – десь хвилин за 5 або навіть менше.

У серпні я жив за графіком, хоча і далеко не таким як я собі придумав. Врегулював режим сну і підйому. Балансував фізичні навантаження і розумову працю, хоча фізичних навантажень, безперечно, було замало. Головним плюсом і допомогою номер один вважаю медитації, не знаю всіх тонкощів, але вони діють і допомагають. Якщо коротко – можна порівняти із корзиною на робочому столі, куди ідуть видалені файли, а потім її треба очистити – так і наш мозок потрібно чистити від всякого сміття – непотрібних думок і установок. Хоча в загальному у медитації незрівнянно ширший спектр дії.

У серпні я вже фокусувався не над самими панічними атаками та як їх долати, коли вони виникають, а над глибинними причинами. Я дуже зрадів і відчув полегшення, коли взяв ручку і листки А4 і почав писати коли виникали в мене панічні атаки. Я знайшов стільки співпадінь і закономірностей, що і сам здивувався, адже раніше я думав, що я і так все це знаю і немає потреби писати лишній раз на папері. Неправильно – потреба писати є і вона необхідна, тому що так можна легко, швидко і просто виявити певні неправильні установки, дії, страхи, комплекси, а потім постаратись викорінити їх, замінити на позитивні, скоректувати.

У серпні я випадково відкрив для себе по-новому читання. Ми завершували ремонт вдома і я декілька днів жив у бабусі. Випадково знайшов стару художню книгу про відносини і життя в українському селі в середині ХХ століття. Я почав читати і мені дуже сподобалось. В перерві між роботою – перекладами та написанням свого матеріалу я читав у садку або в хаті і це дуже класно – теж дуже здорово відволікає і приносить задоволення.

У серпні, я як і планував, майже перестав детально аналізувати як я себе відчуваю, коли трапляються ПА і тому подібне. Саме тому я не веду Щоденник ПА як раніше, а просто додаю туди пости не щодня, а коли вважаю за потрібне.

Цікавий випадок із алкоголем. Я свідомо відмовився від алкоголю, тому що шлях поз буття панічних атак довгий і він несумісний із вживанням алкоголю. Уже два місяці не вживаючи алкоголь, я вирішив як мій організм відреагує на нього. Зараз поясню як саме. Нагадаю, що панічні атаки в мене траплялись дуже часто на другий день після великої кількості вживання міцного алкоголю. У моєї тітки 24 серпня День Народження. Зібрались усі вдома в бабусі. Сіли на вулиці. Я вирішив спробувати випити трохи шампанського. Скажу що в разі «удачі» – відсутності ПА на другий день, я не збирався вживати алкоголь, а просто хотів перевірити що і до чого. Я пив маленькими стопочками, їв багато різних страв – і м’ясних і фруктів а загалом за вечір випив десь 2 бокали шампанського. Скажу, що я взагалі не сп’янів. Не знаю, чи то я за 2 місяці так відвик від алкоголю чи то якість шампанського така погана, але на другий день я відчув щось схоже на похмілля, причому не зразу, а через дві години після того як прокинувся. В цей день вдома продовжувався ремонт і потрібно було багато чого носити і піднімати і переставляти. Пити не хотілося, з рота не воняло, але була важка голова і неприємно часто билося серце, часто випадаючи з ритму. Раніше я коли таке відчував, починав боятися, нічого не міг робити, мені було важко сконцентруватися і я починав лякати себе, що досить швидко призводило до панічних атак. Щоб їх уникнути я ішов по пиво – тобто замкнуте коло. В той день я зробив інакше. Хоч їсти не хотілося – я поїв, випив міцний чай. Серце почало неприємно швидко калатати, раніше я б вже почав тривожитись, але не цього разу. Я пішов до річки, сів під деревом, взяв телефон і написав велику статтю, якраз поки робочі встановлювали вдома опалення. Виникла думка, що я хочу пити – але не пива чи слабоалкоголки. Я дописав статтю і пішов у магазин. Купив кока коли, в якій багато кофеїну і це мені не рекомендовано і купив усім домашнім по дві пачки морозива різного виду. Прийшов у гараж, напився коли, потім з’їв пачку морозива і знову запив колою. Пішов купив цигарок і хоч в такому стані не варто пити кави, міцного чаю, коли з кофеїном і курити, а лише бажано чиста вода і багато, я це все зробив ніби щоб спровокувати ПА, але її не було і тривоги не було. Але почував я себе трохи недобре, серце калатало, а я пішов наперекір – поїв бутерів з ковбасою і сиром і запив колою. Продовжив хатню роботу. Я відчував себе героєм ситуації – я боров те, що мене раніше лякало. Про алкоголь скажу що не варто було його пити. Відчував я себе набагато гірше порівняно із попередніми днями без нього, хоч і випив взагалі нічого, але зрозумів що якщо алкоголь був присутній вечером, то потрібно наступного дня потрібно відновити нервову систему перебуванням на природі, не навантажувати її, пити багато води, їсти щось легке, не палити і не вживати більше алкоголю, а взагалі – відволікатись чимось і не сидіти в чотирьох кутках. Алкоголь не приніс мені задоволення, але я побачив що навіть нікчемна доза здатна вибити організм з колії, відчути себе погано. Це ніщо інше, як звичайна отрута – так відчуваєш себе схоже коли надихаєшся парами фарби.

Неліричний відступ: У серпні я купив квадрокоптер і пішов із сестрою його запустити. Поскільки я часто буваю на природі і знімаю відео та фото у мене були на нього певні плани і як релаксації так і зйомки, але він взлетів вгору, а коли я нажав кнопку «повернутися назад» він просто почав з великою швидкістю летіти від мене і заразом підніматися вгору. Хоч було проведене калібрування і все як потрібно, нікому не раджу вмикати дійсно «безголовий режим» – headless mode. Ми де тільки не шукали – не знайшли 🙂

Завершуючи серпень, я можу сказати, що в загальному я задоволений результатом, хоча багато із того, що я хотів я не зробив, але в загальному рух іде у правильному напрямку. В вересні серед основних планів – скоректований режим праці і відпочинку. Збираюся прокидатись дуже рано – о 6-й ранку, далі молитва, зарядка, медитація, поїздка велосипедом, душ і нормована розумова робота. Також протягом дня збираюся додати гантелі, які ще маю замовити. В плані розгрузки і задоволення хочу замовити вудку і іноді їздити у віддалені місця на рибалку на річку – не так для риби як для задоволення процесом і відволікання. Окрім медитацій ще хочу спробувати додати афірмації і, можливо, автотренінги, а також візуалізації і оцінити їх ефект – що це все таке, можете пошукати в Мережі – там багато інформації про це, тому принаймні поки що не буду описувати тут про це детально. Результати за вересень теж постараюсь опублікувати, а взагалі, я завжди ділюсь на цьому сайті своїми враженнями і інформацією, яка на мою думку є важливою в аналізі та боротьбі із панічними атаками і тривожними станами, а мій досвід може допомогти і вам – людям, що відчувають панічні атаки та хочуть їх позбутися, тому буду дуже радий, якщо мій досвід стане корисним для вас і допоможе побороти панічні атаки.