25 липня

Поставив будильник на 7 ранку, думав встати помолитися, зробити зарядку, попити чаю і тоді іти в банк із самого ранку, щоб на 8:30 бути там. Але здоровий глузд підказував, що треба йти пізніше, проте здоровий глузд ніщо в порівнянні коли приходить надзвичайно сильна лінь і ще досить слабка сила волі, що не може з нею боротися. Прокинувся я в 9:15, прочитав ранкові молитви. Зарядки я не робив, а одразу пішов снідати. Мені ще й хотілося перевірити, чи зможу я себе нормально почувати в публічному місці без фізичних вправ та фізичних загрузок, адже цілком логічно, що я не завжди зможу ними займатися і що тоді? Головне, це вміти себе розслабляти в момент напруги, бути на позитиві, тобто мислити позитивно, не відганяти, а не звертати уваги на погані думки – ось і все. Трохи попрактикуватися у тому і все буде виходити на автоматі, а з часом просто забудеться і життя стане таким же прекрасним, як і до ПА, але ні… кращим! Чому? Бо воно осмисленіше, ніж раніше, з виправленими помилками, котрі не мучать бідний організм.

Я прийшов у банк. Почекав на стільці менеджера приблизно хвилин 5. Був певний невеликий дискомфорт, але тривоги не було. Коли прийшла менеджер, трохи знервувався, приблизно так як коли маєш сказати невеличку промову перед невеликою аудиторією, але це нормальне адреналінове відчуття і воно відбувається в нормальних здорових людей, проте мабуть не в таких ситуаціях як черга в банку чи відвідини магазину. Але пройшло тільки приблизно місяць із початку мого лікування, якого фактично як самого лікування і не було – в плані медикаментів. Всього один раз відвідав психолога, а решта – намагання вести здоровий спосіб життя. Чому намагання? Тому що прокидаюсь щодня в різний час, але зранку, і хоча сплю вночі, фізичні навантаження не регулярні, але безперечний плюс – ніякого алкоголю і вже три тижні без цигарок. ПА, навіть коли я думаю що вони могли б бути, бо раніше траплялися в таких ситуаціях – уже не відбуваються, хоча є підвищена тривога замість ПА. Не можу сказати, що я здоровий, бо підвищена тривога у черзі для здорової людини може здатись смішним абсурдом, але я бачу для себе великий прогрес. Після банку зайшов у справах у ще декілька громадських публічних місць – ніякої тривоги, чудове самопочуття. Вдома дещо допомагав по ремонту, хоча він був «на паузі»; без тривоги передзвонив у Польщу і розмовляв з польським роботодавцем на рахунок роботи для знайомого, працював за комп’ютером – і почувався добре. Прогрес очевидний. Якби я ще жив за режимом дня і не аналізував постійно свій стан, то було б набагато краще, думаю я, але я хочу поділитися із читачем своїм станом, щоб допомогти тим, хто страждає такими ж тривожними розладами і не знає, що із ним/нею. З тобою все нормально! Якщо ти на цій сторінці і не знаєш що з тобою – вивчи мій досвід і все стане ясно. Саме для цього та з інших причин я описую майже кожен день свого життя. Через певний час я перестану це робити, але матеріал для аналізу буде безцінний – раз; я можу своїм натхненним прикладом допомогти людям – два. Увечері я захотів зробити зовнішню антену до ФМ радіо, на прохання мами, що приймач на кухні приймає лише одну станцію і ту погано. Я згадав шкільні роки, як я зробив антену з підсилювачем і у мене приймались станції із трьох обласних центрів з чудовим рівнем прийому. Майже увесь вечір я пробув у гаражі, шукаючи та підготовлюючи матеріал – мідний кабель, що не підійшов, стальний, що поламався і хоч в цей день я нічого з антеною не зробив – я був увесь час зайнятий і ніяких тривожних станів чи думок, які зазвичай виникають у квартирі перед телевізором чи за комп’ютером у мене не було. Роблю ще один висновок, що робота, яка подобається, здатна позбавити від тривожних станів, в сукупності із іншими факторами – утриманням від шкідливих звичок та обов’язковими фізичними навантаженнями, чергуванням праці і відпочинку і одне з головних – медитацією. Дуже добре коли ще до цього старатися дотримуватись режиму дня. Заснув я пізно – біля 2 години ночі – читав. Не молився на вечір. В цей день не проводив медитацію. Заснув швидко і міцно. Прокинувся теж легко і в доброму гуморі.

Наступний пост: 26 липня