Як почались мої панічні атаки

Увага! Це довгий пост, але я раджу його прочитати до кінця, як і усе, що є на цьому сайті, адже якщо ви тут, вам потрібна допомога у боротьбі з ПА

Вперше це сталося зимою у час новорічних свят. Якщо перші незначні прояви симптомів ПА були у кінці серпня і я не надав їм значення, то перша «повноцінна» ПА сталася зі мною у січні, майже після Нового Року. Період Новорічних Свят – це вживання алкоголю, а алкоголь – це психостимулятор, наркотик, який виснажує нервову систему. Той період пройшов під знаком корпоративів і роботи по 12 годин. Потім Новий Рік і ось ми поїхали з колегами в інше місто на обласний корпоратив нашого банку. На корпоративі все ніби було добре, але знову алкоголь, конкурси. Наступного ранку я прокинувся у нібито доброму настрої, похмілля не було. Але я випив міцної кави. Кофеїн – це теж сильний стимулятор нервової системи, а ті, у кого трапляються ПА знають, що після кави тривожність часто зростає та з’являються ПА. І ось, стоячи на зупинці і чекаючи автобус до свого міста я відчув цей жахливий тваринний страх. Стало страшно, ніби я помираю. Серце у грудях забилося з шаленою швидкістю. Дихати я почав часто і швидко. Я почав боятися що втрачу свідомість, що мені скрутить руки. Я почав ходити по зупинці туди-сюди, бо так ніби було трішки легше. З переляку я почав навіть кусати ліву руку. Мої колеги злякалися і не розуміли, що зі мною. В цей час один із них спинив попутку і як би страшно не було, я мусив або залишитись сам, або їхати з ними. Я сів у машину. У мене почали німіти руки, потім підборіддя, обличчя. Я почав лякатися ще більше. Ми проїхали майже 60 км до найближчого містечка і я попросив водія зупинитися біля аптеки. Там я купив «Корвалол» і зразу попросив продавчині накапати мені краплі в чашку. Я подумав що у мене щось із серцем. Ще чекаючи на краплі я відчув що усе вмить пройшло. Зовсім пройшло, ніби нічого не було і я відчув себе просто щасливим. До нашого міста 30 км ми доїхали швидко і я ішов додому ніби нова людина, ніби нічого не сталось, навіть курив. Звісно, тому що сталось я не надав належного значення. До літа ПА я не відчував. Потім знову море, алкоголь, спека і їдучи додому у душному автобусі ПА почалась коли у автобусі закрили люк і стало ще гарячіше і душно. Цей закритий люк став для мене ніби останньою краплею. В мене знову з’явився той тваринний страх, який збільшувався просто десятикратно щосекунди, почали німіти руки і обличчя, затвердів язик і я не міг пояснити другу що зі мною. Врешті автобус зупинили, мене вивели на вулицю, обілляли голову водою, дали випити води, дали понюхати нашатир. Добре що в автобусі їхала досвідчена медсестра, яка мене заспокоїла. Але скажу, тіло моє ніби закам’яніло на певний момент, а м’язи стали ніби дерев’яні. Назад я їхав поруч із водієм, пив по-трохи воду і всю дорогу відчував легке оніміння в обличчі, у мене мабуть був високий тиск. Приїхавши додому я розповів про все вдома, але до лікарні не пішов. Просто припинив вживати алкоголь на деякий час, решту відпустки був вдома, багато спав та читав в Інтернеті що зі мною було. Я зв’язував це навіть із певною стадією алкоголізму і з іншими речами, але про те, що є таке поняття як панічні атаки я ще не знав. І тут на роботі у мене почали проявлятись інші симптоми панічного розладу – я не міг іноді всидіти за столом, коли поруч сидів клієнт, а я оформляв кредит; я навіть часто виходив і знову повертався. А коли клієнтів було в черзі троє або більше, я взагалі починав тривожитись як я їх оформлю, як усе підпишу, руки ставали ніби дерев’яні теж – пізніше я взнав, що так діє адреналін, але тоді я цього не знав. Потім цей страх без причини став проявлятися все частіше, навіть одразу по приходу на роботу. Було навіть таке, що я приходив на роботу і мусив повернутися додому без причини, а потім посеред дороги мені ставало нормально і я не розумів чому і навіщо я іду додому. Іноді ставало без причини страшно і ПА накривали мене зненацька посеред робочого дня. І це без вживання алкоголю. Алкоголь же вживати стало взагалі нестерпно, бо коли випивав його, усе було гаразд, але на другий день коли у всіх могло бути легке похмілля, у мене були якісь адські муки – стовідсоткова ПА, серцебиття, страх серцевого нападу, страх померти – я не розумів що зі мною. Потім додалась тривога великих скупчень людей. Боявся сидіти за столом, особливо в кафе, публічних місцях, ПА дуже часто приходили саме в цей момент. Я тоді хотів вийти із за столу, десь піти, йорзав на стільці, перекидав ногу на ногу, боявся закурити цигарку бо думав буде гірше. Проходило за певний час само по собі або після випитого спиртного. Навіть було трапилась ПА у сімейному колі за родинним столом на день народженні бабусі. В той період часу я побачив і проаналізував, що після вживання алкоголю мій жахливий стан проходить. Я почав всерйоз задумуватись, що у мене алкоголізм. Але одного я зрозуміти не міг. Іноді на другий день після алкоголю мені було нормально, іноді були ПА, іноді легкі, іноді сильніші, але це лише після міцного алкоголю, а після пива, наприклад, ПА не було ніколи. Також я любив випити, але ніколи не напивався до незрозумілого стану і завжди був при нормальному розумі, адекватний. Мене не тягнуло випити алкоголь самому і без причини. Я все ще не розумів, що зі мною.

І ось я звільнився з роботи в банку. Майже після трьох років. Тут почали з’являтись симптоми панічного розладу. Я дуже багато спав і мені хотілося спати. Я лягав о 10 вечора, а прокидався о 16:00 наступного дня. Я нікуди не виходив з дому, не курив, не пив алкоголь, не спілкувався ні з ким по телефону, тільки їв, спав та спілкувався з батьками. Щодо дивних симптомів панічного розладу – я не міг дивитись телевізор, де показували новини, великі скупчення людей, офіси, роботу – мені одразу хотілося вимкнути телевізор або піти в іншу кімнату. Я дивився тільки один серіал про життя в селі, серіал де переважали комічні ситуації та позитивні емоції. Так пройшов березень. У квітні мені запропонували роботу. Тимчасову, на півтора місяці. На співбесіді я не міг всидіти, так мені було тривожно і нервово, але потім все пішло добре. Я почав досить багато ходити пішки. Робив нескладну роботу за комп’ютером, спілкувався в колективі, мені стало подобатися і я почав радіти, отримувати задоволення від роботи. На той час я не курив. І от на вихідних я добре погуляв із друзями і випив достатньо алкоголю, а в неділю мене терміново викликали на роботу і там я ледве висидів дві години, набираючи текст на клавіатурі. Але після цього мені стало краще. Більше алкоголь до кінця цієї роботи я не вживав, але по завершенню був бенкет з алкоголем, проте наступного дня мені було нормально. Я зробив висновок що в мене виробився рефлекс – якщо я з похмілля і треба на роботу – буде ПА, а якщо можна дома поспати – все буде гаразд. Я не розумів, що моя нервова система виснажена настільки постійним стресом, що алкоголь просто добиває її своїм гнітючим впливом і те, що нормальні люди зі здоровою нервовою системою навіть не відчувають на слідуючий день для мене є просто нестерпною мукою. Літом з друзями теж декілька разів випивали, але ПА не було, хоч і почував себе досить стомленим з похмілля. Навіть був у кінці липня на весіллі боярином і все обійшлось добре. Я так розумію, на той час моя нервова система укріпилась, бо не було фактору стресу на роботі, я рідко вживав алкоголь, жив у соціумі, щоправда робив мало фізичної роботи і не мав фізичних загрузок. У вересні на весіллі друга був досить великий період вживання алкоголю, хоча не багато, проте часто. Хоча тут сталась інша важлива річ. Я закохався, причому доволі сильно, і здавалось, суб’єкт моєї закоханості теж мав до мене симпатію і виявляв увагу. То був чудовий для мене час. В закоханому стані організм хоч і працює в шаленому темпі, але виділяє багато гормонів радості – дофамінів, ендорфінів, серотонінів. І я дійсно тоді не мав ніяких ПА, ні їх проявів, ні тривожних думок. Я скакав від щастя, бачив сенс у житті і навіть після великих п’янок на слідуючий день відчував себе прекрасно. Але тривало це не довго, бо за місяць ми посварилися і я зрозумів що нічого не буде. Я став сумувати, картати себе, випивати, проте ПА не було. Причина була у мені, бо на той момент як чоловік я не був достатньо фінансово забезпечений та матеріально незалежний, щоб швидко та ініціативно почати життя із дівчиною мого віку, достатньо дорослою та розумною, без дитячих примх та підліткової закоханості. А у листопаді у мене було жахливе відчуття на другий день після вживання алкоголю на Дні Народження тата. В цей час я ще старався налагодити стосунки, але вони тільки приносили біль, я відчув різку зміну стану – від сміливого і кажучого п’яні дурниці до дуже доброго, але безвольного хлопця, який відчуває себе малою дитиною. Тоді я не знав, що у мене знову розгойдалась нервова система і нових ПА чекати не довго. Щоправда, будучи вдома я працював над своїми проектами в Інтернеті і був щасливий, проте знову мав неправильний підхід – ніяких фізичних нагрузок та спілкування із зовнішнім світом. В той же час став помічати, що організм став реагувати тривогою при виході на вулицю. Він став розцінювати це як небезпеку. Також мій жахливий режим – робота вночі, а сон вранці або вдень. Як пізніше мені пояснив лікар – це просто жахливий удар для нервової системи. Прийшло літо, я втомився від роботи за комп’ютером і вдома, втомився від свого містечка і вирішив щось змінити кардинально. Знаючи англійську і польську я доволі швидко знайшов роботу в Польщі – через популярний польський сайт оголошень, причому я знайшов роботу в офісі – де треба були навички у створенні сайтів, знання польської та української, російської. Все це я мав. Мені вислали запрошення. Але в мене закінчився термін дії паспорту, поки я зробив інший, поки став на чергу на візу, роботу я втратив. Розказав про все другу і ми вирішили знайти роботу разом, але він польської не знав, тому шукали вже роботу фізичну. Але трапилось ось що. Я поїхав на море. Там було спекотно, зміна клімату і багато алкоголю і повторилась ситуація двохрічної давнини на морі – жахливий страх, ПА, високий тиск, оніміння рук і обличчя, тверді руки, одним словом – визвали швидку, дали укол і тут мені лікар відкрив такі таблетки як анаприлін. Їх вживають сердечники, вони багато кому протипоказані, але це так званий бета-адреноблокатор. Його суть дії в тому, що діюча речовина – пропранолол, блокує дію рецепторів адреналіну. Тобто, коли виникає страх, адреналін надходить в кров і починає діяти на органи, а вони ніяк не реагують, бо рецептори блоковані пропранололом і переривається основна ланцюгова реакція Панічної Атаки – ми себе не лякаємо далі і страх пропадає. Але все ж, я ці таблетки вживав тільки на морі, тому що вони по-перше викликають звикання і мають синдром відміни, тобто взагалі може серце зупинитись якщо їх довго пити, а потім різко покинути. По-друге, діюча речовина блокує рецептори і адреналін не діє, організм це «бачить» і виробляє ще більше адреналіну і більше рецепторів на органах. А потім адреналін із крові нікуди не пропадає. Тому треба його спалювати природними способами – фізичними навантаженнями, спортом. Після моря мені жилося важко. Важко було на сонці і коли спека. Навіть на пошту сходити іноді було жахливо важко, ніби мішок каміння ніс із собою і це – молодому хлопцю у 28 років. Літом чекав нових ПА і хоча їх майже не було, постійний дискомфорт та тривога були присутні. Страшно було їхати у громадському транспорті. Піднімався тиск на сонці. Не міг спокійно сидіти за комп’ютером чи додрукувати статтю. Але я боровся, хоча і не до кінця розумів із чим. Я сам собі поставив діагноз ПА, але майже нічого із цим не робив. І ось сталось те, що позбавило мене ПА на майже рік, а ці ПА що є зараз після того випадку уже не були такими жахливими. І ось що відбулося тоді, можливо і вам це допоможе.

Як почались мої панічні атаки

Прийшов грудень 2015, і я і друг мали вже візи і збирались виїхати в Польщу для роботи на автомобільному заводі в середині грудня. Я не розумів, як я поїду на завод, на фізичну роботу, якщо я не міг нормально пройти 2 кілометри за день, мені ставало то жарко то мурашки по тілу, то тиск то боліла голова. Я навіть курити спокійно не міг, бо мені ставало лячно і починались міні ПА, а про каву взагалі мовчу. А тут ще кордон і довга дорога. Алкоголь я в цей період не пив. І ось сталось те, що мені допомогло позбавитись ПА на рік, але те, що я не цінував. Була неділя, здається, 7 грудня і я пішов у церкву. Я до цього за всі свої 28 років жодного разу не був на Сповіді і не приймав Причастя. Формально був людиною віруючою, але в церкві бував дуже рідко. Частіше молився по потребі прямо читаючи молитву з екрану ноутбука. І ось я у церкві. Вистояти було незвично і важкувато, але я прийшов до сповіді. Після сповіді я відчув неймовірну легкість. Потім було причастя. Додому я ішов радісний і мені було так легко, ніби я мала дитина ще, десь після 1 чи 2 класу літом на канікулах і ні про що не треба турбуватись. Таке було відчуття. Тоді ж я вирішив не курити. Так склались обставини що і алкоголь я не вживав, але що скажу – після того дня я перестав думати що мені може бути погано чи всякі інші тривожні думки. Тривога зникла, я став фізично виносливіший і саме головне – я на це звернув увагу не зразу, а через декілька днів. Через тиждень ми виїхали в Польщу. Працювали до Нового Року на важкому будівництві, робота фізично була дуже важка, але відчував я себе прекрасно. Правда тут почав трохи покурювати. На католицьке Різдво, а потім на Новий Рік трохи випивали, але на другий день все було добре. Потім була робота на заводі, одному, другому, сам шукав житло, інша країна, мова, стрес, але відчував себе прекрасно. Потім у кінці лютого отримав запрошення на ту роботу в офісі, куди я мав їхати спочатку. Я погодився. І тут почалось найцікавіше. Містечко маленьке, похмуре. Мені не подобалось, перспективи не бачив. Робота спочатку подобалась – працював над сайтом агенції. Проте робота сидяча, хоч і добре оплачувана. Фізичного розвитку ніякого. Житло у сусідньому будинку, навіть пройтися додому з роботи не було куди. Жив з українцями – я і ще 12 чоловік. Часто пивко по вечорах, цигарка, а ще ціла весна Днів Народжень як на зло. Я знову не проконтролював себе, не купив велосипед, не записався в басейн чи хоча б міг ходити на стадіон бігати щовечора – ні. Я знову себе запустив і оглядаючись зараз я думаю наскільки слабка у мене була сила волі і наскільки я всього не розумів і був обмеженим. Я не мав жодної мети, не мав плану саморозвитку, нічого і з цього почались проблеми. Сидяча робота, нездорова їжа і режим харчування, алкоголь, цигарки, відсутність фізичних навантажень, сумнівні компанії – усе це призвело до того, що осінню я вже не міг витримати жахливе похмілля і не вийшов на роботу. Потім в мене з’явилась перша за довгий час ПА. Зранку з похмілля. Пити я перестав, але ненадовго. Постійна тривожність не давала спокою. Потім вихідні, знову пиво, алкогольні напої, і знов втрачені вихідні. На роботу ходив, але вже ПА почали з’являтись просто на роботі. Навіть переставши вживати алкоголь. Потім після роботи я почав запивати їх пивом. На певний час допомагало, а потім ставало гірше. В один із вихідних ми опинились в іншому районі і я мав необережність зустріти двох недружелюбно настроєних осіб від яких отримав по обличчю і так і на роботу вийти вже була проблема. Шеф був незадоволений і все йшло до мого звільнення. Я вирішив шукати іншу роботу, але ж робота не може змінити проблему, яка всередині мене, яка викликає і ті ПА і моє п’янство. Іншу роботу я знайшов, в агенції з працевлаштування, переїхав на інший кінець країни і все ніби здавалось добре, але тільки спочатку. Атмосфера роботи була вкрай важкою, шеф часто змінював свою думку, кричав, не вважав людей за людей і мене в тому числі, доводилось хоч і від його імені, але казати людям щораз іншу інформацію, звільняти людей, а умови часто не відповідали тим, що заявлені, хоч я про це не знав. Весь негатив я пропускав через себе. Доводилось вставати о 6 ранку і приймати дзвінки людей до 11 вечора. Ситуація була стресова, ПА ще не було, але було важко їхати автобусом, громадським транспортом, з’явився легкий страх громадського транспорту. У цей період я ще й почав зустрічатись із дівчиною, як не як – приємний бонус, але теж певний додатковий стрес і переживання. І тут католицьке Різдво 2016 у Польщі і на слідуючий день після випивки я відчуваю що ПА прийшли такі, що я не можу йти на роботу, але мушу. Я вже б і радий розрахуватись і втекти від цього стресу – бо саме він мене довів знову, хоч майже 2 місяці я не пив, а алкоголь прискорив усе інше, але ж як я покину роботу? Що подумають батьки, рідні? Що скажуть? Я ж не виправдав себе. Візу маю коротку. І тут в мене це все почало крутитись в голові і нав’язливі думки виникали все частіше. Я втратив апетит. Не міг нічого їсти нормально. Пив багато пива після роботи. Потім на Новий Рік приїхали друзі, добряче випили, на роботі я ледве пробув, але потім вихідні. ПА були часто і часто їх я старався заглушити алкоголем після чого я розумів що від цього тільки гірше, але не знав що робити. 6 січня пішов до костьолу, під час служби в мене дуже текли сльози. Нервова система в мене була на межі, як я взнав пізніше. В понеділок зранку я вирішив повертатись в Україну. То була страшна дорога, через кордон, довга, але дякуючи Богу я добрався. Був в лікарні, але лікував печінку, жовчний міхур, підшлункову та шлунок, а після курсу лікування ще довго був на дієті вдома, але знову проігнорував психотерапевта, який мені мав відкрити справжні причини мого стану щоб я почав міняти своє життя. Натомість я почав все більше працювати за комп’ютером і мої ПА почали з’являтись вже без всякого алкоголю, а самі по собі. Не пив я тоді вже 3 місяці – і ось тобі жахливі ПА. Особливо часто це було за комп’ютером, іноді під час їжі. Я майже завжди був вдома. Одного разу ПА сталась у громадському транспорті, причому досить сильна. Мій організм почав сприймати вулицю, соціум і автобус як небезпеку, настільки я себе запустив. На початку червня розійшовся з дівчиною, випив багато алкоголю і на другий день відчув себе просто жахливо. Декілька днів не міг вийти з депресивного стану. Потім за тиждень якось відновився і з Польщі приїхав мій друг, з яким ми разом їхали в Польщу на роботу наприкінці 2015-го. Він не знав про мою проблему, а я вирішив що я ж все можу і ми добре «відсвяткували» його приїзд. Мені стало жахливо погано наступного дня. Ось тепер я сам наважився і пішов у лікарню, чітко розказавши про свою проблему наркологу. Він довго розпитував мене про спосіб життя який я веду вже довгий час і оголосив зовсім не те, що думав я. Проблеми з алкоголем – це проблеми моєї виснаженої «до ручки» нервової системи і для того, щоб виправити усе те неправильне, що я формував роками, потрібно досить довгий період – від пів року до 8 місяців, при умові постійної роботи над собою, життю за гоафіком, де збалансовані фізичні навантаження, відпочинок активний і пасивний, а також моя робота. І головне – особисте бажання працювати над собою. Цей довгий шлях я і почав. Спочатку я не міг спати, мене зривало посеред ночі і виривало зі сну. Я не міг заснути, а потім різко просинався. Моя сила волі була на нулі і я почав роботу над собою із прогулянок зранку по 2 км, а потім катання на велосипеді, по місту, за містом по польових дорогах, по лісу. Я почав їздити на звичайному велосипеді. За три тижні я купив собі гірський велосипед. Почав проїжджати по 15 км щодня. Зразу було важко, аж захекувався, але досить швидко звик до нагрузок. З’явилась радість після поїздок та бадьорість протягом дня, а ще я став сам спокійно засинати. Я виправив свій режим – став лягати до 11 вечора і вставати в 8 ранку або в 7. Щоправда, роботу на 2 тижні я закинув зовсім і до комп’ютера навіть не підходив. За три тижні я додав обов’язкову ранкову зарядку, але зразу не міг справитись із підйомом в один і той же час. Будильник грав, а я не вставав, слухав все ще не розум, а своє тіло. Пройшло три тижні із початку процесу мого виправлення. Я став гуляти по лісу і їздити на велосипеді і це мені дуже подобається. Я декілька разів розводив в лісі вогонь – як це прекрасно сидіти біля вогню. І два рази я готував їжу в лісі на вогні – яка вона смачна. Я давно сам про таке мріяв, і тільки дивився відео на ютуб як інші люди це роблять. І чому сам не робив цього раніше? Зараз теплий сезон і у нас є велика річка, планую почати ходити плавати. Також хочу замовити вудочку і поєднувати велосипед і риболовлю. Також планую замовити гантелі і займатись ними. На горищі свого гаража планую розчистити кімнатку і зробити місце для роботи на ноутбуці – думаю там добре друкувати статті і буде певне розмежування місця роботи і вдома. Також хочу купити новий телефон із гарною камерою і фотографувати місця і природу де я буваю, а також креативні ідеї. Можливо спробую себе у продажі фото. Я починаю робити те, що мені дійсно подобається, а не що я робив для задоволення інших. Тепер мене цікавить в більшості моя думка. Я хочу виправитись і не думати про речі, що мені вже 30 років, а в мене немає сім’ї чи дітей, як у моїх однокласників, друзів. А чи всі хто це мають щасливі? На все свій час. В будь-якому разі, якщо я страждатиму ПА, сім’я мені не світить, бо яка дружина непідготовлена до цього таке витримає? А якщо діти? Потрібно стати міцним чоловіком із міцною силою волі, здатним утримати і захистити сім’ю, а для цього потрібно відпустити свої страхи і бути собою, бути впевненим. Ось я вже відмовився від куріння, не знаю на який період, але надіюсь що на довгий. Мені дуже допомагає медитація – це справжня робота над собою, над своїм розумом. Я тільки починаю практикувати, але результат відчутний – вона дійсно допомагає не тільки справлятися із ПА, заспокоюватися, а й осмислити своє життя, свідомо і без зусиль покинути шкідливі звички просто із розуміння. Медитацію я вважаю як практику свого тіла, без всяких окультних слів типу чакри, енергія і т.д. Я є і залишаюсь Православним Християнином. Сьогодні мій день починається із молитви, потім зарядки і потім медитації. Медитація допомогла багатьом у боротьбі з ПА. Вам буде корисний і мій досвід. Але медитація це не панацея проти ПА, це інструмент, один із багатьох інструментів боротьби проти ПА, хоч і досить дієвий.

Читай далі: Справжні причини панічних атак

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *