Лютий

Лютий у мене зайняла реабілітація вдома. Лише дієтична їжа – варене куряче м’ясо, бульйони, варені овочі, творог, йогурти, трав’яні чаї. Звісно, ніякого алкоголю і цигарок. Був увесь час протягом місяця вдома, лише один раз поїхав із другом в інше місто. Тривога виникла у великому місті в кафешці, де було багато народу – тобто в публічному місці. Трохи пойорзав на стільці, міняв ноги – ліву закладав на праву і навпаки, здавалося що їжі забагато і поки я її їм, то не зможу звідси піти і в тому дусі. Але я почав їсти через силу, розмовляти ні про що і тривога в ПА не переросла. Скажу окремим пунктом – особисто для мене ті 3 чи 4 роки які я страждав підвищеною чутливою тривожністю, яка іноді призводила до ПА, я почав боятися ходити в перукарню. Там треба було всидіти на стільці довгий час, майже нерухомо, а не дострижена голова та накитка не давали змоги в разі чого утекти, якщо ПА почнеться і це мене завжди лякало. З одного боку я розумів, що це повний абсурд і що сходити в перукарню для мене було як героїчний крок, хоча раніше я ходив і не задумувався над такими буденними речами. Мені було одночасно і смішно від того, і плакати хотілося, бо ж нікому не розкажеш, що міняючи зачіску ти відчуваєш себе як герой, що врятував світ, бо ти витримав приступ ПА і не втік. Так, дійсно, уже коли ішов додому після перукарні я отримував прилив радості і сил, а також задоволення що я опанував себе і я зміг. Але, переживати це знову не хотілося і наступна перукарня як правило була мукою. Мій мозок вже на той час сформував умовний рефлекс, що перукарня – це небезпека і вмикав механізм ПА. Так сталось і після обіду із другом, коли я вирішив піти підстригтися у великому місті, де мене ніхто не знає. Повноцінної ПА не було, але перші 5 хвилин висидіти у стільці було жахливо.

Проаналізую цей місяць – при повній відсутності алкоголю та сигарет, та при особливій пісній дієті, без жирного, жареного, солодкого, солоного, кислого, навіть при досить високій розумовій загрузці (майже весь лютий по 8-12 годин працював над своїм проектом в Інтернеті) та майже повній відсутності фізичних вправ ПА не виникали жодного разу, а тривожні стани були незначними. ПА виникли в іншому місті, в обстановці, яку організм розцінив як тривогу – велике скупчення людей та в звичному місці де вони завжди виникали і до цього – в перукарні.

Помилки, які я допустив:

  • Завелике розумове навантаження, розумова робота протягом тривалого часу без перепочинку, не нормована, не дозована; робота, що не чергувалася з відпочинком
  • Робота у нічний час, коли потрібно було спати, щоб нормалізувати біоритми організму, дати йому висипатись нормально, адже саме під час нічного сну протягом певних фаз сну відновлюються всі системи організму
  • Повна відсутність фізичних навантажень. Тоді мені ще не можна було робити сильні фізичні загрузки, але принаймні прогулянки на свіжому повітрі потрібно було робити обов’язково, бажано щодня збільшуючи кількість пройденого. В кінці місяця можна було додати легку ранішню розминку, більш дисципліновано.

Відсутність спілкування у соціумі. Мій організм почав сприймати велике скупчення людей як загрозу. Тут можна було б поєднати – прогулянки плюс спілкування, але я цього не зробив

Наступний пост: Березень