П’ятий місяць боротьби з панічними атаками. Перевірка колишніх страхів і прогрес.

Свою боротьбу із тривожним станом та панічними атаками я розпочав в липні. Зараз кінець листопада і я хочу поділитися з Вами моїми результатами. Вони допоможуть Вам натхненно працювати над собою.

Кінець листопада – це для мене кінець п’ятого місяця роботи над собою. Із липня дуже багато що змінилося в позитивну сторону. Остання панічна атака відбувалась у мене на початку серпня, тобто три з половиною-чотири місяці тому. Вона не була дуже сильною чи страшною, я взяв себе в руки, зібрав в рюкзак їжу, фотоапарат, телефон, взяв велосипед і поїхав в ліс через місто. Дивовижно, що тільки я почав крутити педалі – панічна атака відступила. Наприкінці серпня, тобто ще три місяці тому я ходив у паспортний стіл і відчував там невимовну тривогу, яка була на межі панічної атаки, але в неї так і не переросла. В вересні я відчував дискомфорт і невелику тривогу на пошті, коли стояв у черзі. Взагалі, я раніше розповідав, що підвищена тривога у мене виникала у всіх місцях, де мені потрібно було чекати довгий час чогось не по своїй волі. Це черга в банку, на пошті, в організаціях, навіть за столом на Дні Народженні. Але це було у вересні, а зараз листопад і що ж змінилось?

Зараз я взагалі не відчуваю навіть тривоги ні протягом дня, ні у місцях, в яких я її раніше відчував. На пошті я стою в черзі як і всі інші люди, просто чекаючи – те про що я тільки міг раніше мріяти, адже часто ті хто відчуває тривогу та панічні атаки бажають лише одного – жити нормальним життям, так як усі, а «усі» не розуміють тих, хто страждає панічними атаками, бо не в змозі зрозуміти, що це, не переживши цього. Я також відчутно став впевненішим в собі. І це все при тому, що чесно признаючись, я не завжди зберігаю режим дня, але стараюсь, рідко роблю ранкову зарядку, але щодня роблю певні фізичні вправи вдома. Єдине – що я робив щодня (за виключенням 2-3 днів) протягом цих п’яти місяців – це медитацію. Спочатку робив два рази на день і зараз стараюсь, але іноді лінуюсь або щось заважає і роблю всього раз. Я також зараз рідко катаюсь на велосипеді і виїжджаю на природу, а більше часу проводжу за комп’ютером, що досить неправильно, але навіть при таких умовах я задоволений результатом і пропоную Вам робити те ж саме – це реально допомагає.

Ще у листопаді трапилась одна річ, про яку я обов’язково маю розповісти. Справа в тому, що раніше в мене дуже часто панічні атаки траплялися в громадському транспорті. Причому в автомобілі – лише один раз, а в маршрутках – дуже часто. З початку моєї роботи над собою, тобто з липня, я декілька разів їздив в інші міста, але автомобілем, а маршруткою якось не приходилось і ось настав цей день – мені потрібно було поїхати в обласний центр саме маршруткою. Я не знав чи трапиться панічна атака чи ні і тому хвилювався. Якраз у цей час я безуспішно намагався привести до норми режим дня і я ніяк не міг, а неспання вночі – це серйозний удар по нервовій системі. То ж прокинувшись в середу об 11 ранку я не спав цілий день і цілу ніч і виїхав маршруткою о 7 ранку. Вночі, щоб не гаяти час (спати я просто не міг) я два рази робив коротку 10-хвилинну медитацію. Коли сів у маршрутку я теж увімкнув цю 10-хвилинну медитацію. Ніяких панічних атак чи тривоги у мене не було! Ні в дорозі туди ні в дорозі назад. По приїзду вже назад до дому я ще потрапив до бабусі, де мав їй допомогти по дому, але не спавши більше 26 годин (у маршрутці туди і назад я закривав очі, дрімав, але не міг заснути) я просто валився з ніг. Скажу ще, що в бабусі я поїв і порушив своє правило – випив домашнього вина. Я поспав близько годинки, потім прокинувся і допоміг бабусі. Відчував себе страшенно розбитим. Повернуся додому і ліг спати. З того дня у мене більш-менш нормальний режим дня. Не доводьте свій стан до того, щоб так довго не спати. Старайтесь, щоб режим був нормований і обов’язково займайтесь медитацією – як показує моя п’ятимісячна практика, найбільше допомагає у лікуванні від панічного розладу саме медитація. Про це також є маса відомостей в Інтернеті від інших людей. Проте, окрім медитації необхідно робити і іншу роботу над собою – фізичні вправи, режим дня, режим роботи і відпочинку – все, що я рекомендую на своєму сайті зі свого досвіду. Я також показую своїм прикладом, що ми як люди – не ідеальні і можемо чогось не дотриматись, забутися, лінуватися, але у цьому НЕ беріть приклад з мене, старайтесь розвивати волю і займатись самовдосконаленням «через не хочу».

П’ятий місяць боротьби з панічними атаками. Перевірка колишніх страхів і прогрес.

На п’ятому місяці боротьби із панічними атаками і тривожним станом я також почав займатися важкими фізичними вправами – гантелями. Справа в тому, що фізичні навантаження укріплюють нервову систему, але вони служать джерелом стресу. Після тренування організм відчуває стрес і якщо нервова система слабка, пригнічена і розладована – є ризик виникнення панічної атаки після важких фізичних навантажень. Саме так відбувалось у мене. До липня, коли я почав працювати над собою і не знав, що зі мною я іноді брав гантелі і після того майже одразу за 10 хвилин відбувалась панічна атака. Зараз я спокійно роблю декілька підходів з гантелями і хоча мені іноді важко – панічних атак я не відчував. Взагалі, якщо ви почнете займатися спортом, то побачите, що кожна фізична нагрузка, кожен наступний підход – це ніби мікро панічна атака. Таке ж саме неприємне відчуття, пришвидшене серцебиття, страх що організм не витримає – це все присутність певних гормонів у крові. Але через певний час приходить радість, легкість і енергійність – це вже дія інших гормонів і з кожним таким тренуванням я знаю, що нервова система зміцнюється і організм веде себе більш приготовано і спокійно коли відчуває тривогу чи навіть панічну атаку, фактично організм запам’ятовує що це тимчасовий дискомфорт, який не призведе ні до чого поганого. Щоправда, я НЕ раджу одразу починати свій шлях лікування від панічного розладу із гантелів чи важких фізичних вправ. ЦЕ НЕ рекомендують і лікарі та психологи. Якщо Ви страждаєте панічними атаками це означає, що Ваша нервова система слабка і зміцнювати її потрібно поступово і з легких фізичних навантажень. Наприклад я починав із велосипеда. Спочатку мені теж було важко, іноді навіть здавалось що я здохну 🙂 Але я їхав у ліс чи поле де було нікому жалітися як мені важко і що серце вилітає – я знав, що тут я один і потрібно мені назад з цього лісу повернутися або ні :-). Звичайно, на початку можна і треба кататися у помірному темпі, але іноді хочеться «проїхатись з вітерцем», а спочатку і сам не знаєш як правильно їздити, щоб не вичерпати всі сили за хвилину. Також я починав велосипедні прогулянки у липні в 30-градусну спеку і це теж було гарне тренування. Я навчився, що не можна робити різкі скачки – втомився, їдь помаліше, але не зупиняйся. Окрім велосипеда добре допомагає також плавання. Також я певний час приймав контрастний душ – це теж зміцнює нервову систему, але поки що я сфокусований більше на фізичних навантаженнях, тому загартовування поки що не роблю – усе хочеться одразу, але потрібно все робити в міру і пам’ятати що серце одне і здоров’я теж, тому все має бути поступово, без фанатизму.

Наприкінці п’ятого місяця боротьби із панічними атаками та тривожними станами я також помітив, що я схуд. Я не був товстим, але в період коли я переживав сильні стреси і панічні атаки у мене з’явилися помітні боки і почав рости живіт. Не катастрофічно, але раніше такого не було і це було дуже неприємно. Як я дізнався – так на організм впливає кортізол – гормон стресу, який впливає на збільшення жирової тканини в цих місцях. Почав менше стресувати, розслаблятися медитацією – рівень кортізолу знизився і зникли боки, почав зменшуватись живіт. Ось воно як.

Сподіваюсь, ця стаття надихнула Вас і далі боротися із тривогою і панікою та самовдосконалюватись. А якщо Ви тільки починаєте, раджу почитати статті на цьому сайті і почати з кроків боротьби з панічними атаками. Бажаю Вам видужання та самовдосконалення!

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *