Початок липня

Прийшов час «обкатати» велосипед. Не звикши, що їхати на ньому легко і не побачивши що тормозні колодки труть диски я проїхав 2 кілометри і так захекався, що ліг вдома на підлогу і відходив 10 хвилин. До цього спокійно проїжджав на звичайному велосипеді більше 15  кілометрів, плюс пішки 2 км до діда і ще 2 км назад. На другий день знову «обкатка», але проїхав трохи більше і ледве дома видихав, думав зомлію чи помру – теж не бачив що із тими колодками. Декілька днів не катався. Потім проблема була вирішена і я почав накатувати свої звичні 15-20 км або щодня, або через день. Спочатку помало, потім швидше. ПА не було жодного разу. Я додав ранкову зарядку. Хоч встаю тепер щодня в різний час, залежно від того коли лягаю – то встаю в 8 ранку, то в 9, а іноді навіть в 11. Це неправильно, бо що пізніше встаю, то гірший сон і гірше себе почуваю. Почав медитації по 15 хвилин зранку і по 15 хвилин вечером. Основа – просто дихаю животом і концентрую увагу на диханні. Роблю 15 хвилин зранку після молитви, зарядки і вмивання. Вечером приблизно о 9-й годині. Проте на початку липня я ще курив і вирішив покинути. Просто дістав останню цигарку, викурив її і попросив Богородицю на скільки хватить мені бажання не курити, щоб я не курив – якнайдовше без обіцянок і термінів. Наступного дня сталась неприємна ситуація і я перенервував, хотілось і закурити і випити пива, але я мужньо зробив зарядку і молився, багато молився. Не витримав і випив заспокійливе. Наступного дня зранку був дискомфорт і тривожність, але все пройшло після молитви і медитації. Вдома ми почали ремонт на кухні, тому розпорядок дня зберігати важко, але це скоріше моє виправдання. Велосипед став нерегулярним, як і підйом, щоправда молюсь, роблю зарядку та медитую щодня, але щодня в різний час. Хочу все таки жити за графіком, який собі складу і ніякі ремонти не можуть бути перешкодою. Відговорки перед самим собою теж не приймаються – хто хоче, той знаходить час і діє, а хто не хоче – шукає відмовки і причини. Доречі, якщо обрали велосипед як метод релаксації і підтримання спортивної форми, все ж будьте обережні у лісі та і на дорозі. Я на початку місяця поїхав у ліс, розвів вогонь, приготував їжу, смачно поїв, але почало гриміти і збиратися на грозу, тому я виїхав, хоча і не спішив. Вже за 5 хвилин як я виїхав із лісу почалася не просто гроза, а буревій, навіть у деяких людей шифер із дахів позривало, на деяких вулицях попадали дерева. А їдучи вже по місту я через воду не бачив асфальту. Але головне чекало мене коли я наступного разу повернувся у ліс. Я злякався, бо на тій лісовій дорозі, по якій я їздив у 4-х місцях лежали величезні сосни, поперек догори, зламані буревієм посередині стовбура, а в деяких місцях смерч зробив собі дорогу, розкидавши дерева. Їдучи назад я всю дорогу молився Богородиці і думаю вона мене врятувала. Бо по часу всього 10-15 хвилин відділяло мене від того, щоб на мене у 4-х проміжках 200-метрової лісової дороги могло впасти якесь із 4-х дерев. Ось так, укріпляючи нервову систему можна і втрапити в халепу, тому будьте обережні, а я безмежно вдячний Господу.

Наступний пост: 20 липня