Справжні причини панічних атак

Шукаючи в Інтернеті інформацію про панічні атаки, більшість інформації, яку ви знайдете стосуватиметься того, як припинити панічні атаки, як діяти, коли ПА вже почалася і тому подібне. Тобто, більшість інформації спрямовано саме на те, як діяти під час ПА, щоб її вплив послабився і вона зникла. Іноді ще можна знайти інформацію про те, що фізично відбувається в організмі коли ви відчуваєте той дикий тваринний страх і що від ПА ще ніхто не помер. Дехто навіть пише, що ПА корисні в плані фізичної підготовки, тому що під час них серце б’ється швидше, кров прокачується як під час тренування та інше, хоча я особисто не думаю, що ПА настільки корисні. Знання принципів утворення панічних атак, безперечно, корисні для тих, хто ними страждає, адже їх розуміння здатне заспокоїти вигадливий розум, який вже намалював картини серцевого нападу, смерті або божевілля, хоча насправді відчувається сильне нервове збудження, як перед змаганнями, коли суддя вистрелить і треба бігти. Але сьогодні я хочу розповісти про не менш важливий аспект – справжні причини панічних атак, які у кожної людини різні, але можуть бути ототожнені. І причини ці лежать у психологічній будові особистості.

З цього абзацу можна вже змінити стиль тексту на більш “дружелюбний”, тому що тут буде більше практики та досвіду, ніж теорії. Як завжди, я ділюсь своїм досвідом, а провівши аналогію із своїм станом ви теж зможете знайти справжні причини виникнення своїх власних панічних атак. У мене головна причина крилася в невдоволенні собою. Це було невдоволення внутрішнє, підсвідоме, яке відкрито ніколи не дошкуляло. Досягнувши певного зрілого віку, я продовдував жити одним днем. Мав замало самостійності, бо так мені було комфортно і так собі жив. Але час іде і коли у такому ж віці більшість однолітків мають сім’ї та дітей, я зациклився що не маю цього, тому що зі мною щось не так. Це мене гнітило, я хотів заробити більше грошей, бо думав що так я точно вирішу всі свої проблеми, часто випивав, щоб “забутися”, а зрештою нічого не змінювалось і я мав ще більше розчарування та невдоволення, нервова система виснажувалась від постійного стресу та негативних думок, хоча зовні я усім здавався усміхненим і щасливим. Тримання справжніх емоцій у собі – це ще одна причина, чому з’являються панічні атаки. За законом збереження енергії, цій “поганій” енергії треба десь вийти, інакше вона рано чи пізно “прорве греблю” і відбудуться ПА.

Що мені потрібно було зробити, щоб ПА не траплялись? Почати жити своїм життям, навіть коли страшно робити крок у нікуди. Робити так, як я хотів, а не слухати інших, навіть, якщо вони “все правильно кажуть”. Не бути занадто залежним від думки інших та “гнути свою лінію”, навіть якщо найближчі люди кажуть, що ти не правий, не зможеш, не зробиш і так далі. Вони будуть наводити приклади здорового глузду і таке інше. Не здавайся, бо спочатку буде дуже важко, особливо і тому, що слабка сила волі це як правило у всіх, хто страждає ПА.

Окрім підсвідомих причин та невдоволеності собою появу ПА провокують сильні стреси. У мене таким постійним стресом була робота, яка мене не влаштовувала морально – вона мені не подобалась, бо там морально принижували та ще через купу причин, але на ній я пропрацював аж близько трьох років. Саме під час неї і почали траплятись перші мої ПА. Паралельно із цією роботою я працював над своїми проектами в Інтернеті, але не міг їм приділити достатньо часу. Потрібно було спланувати скільки часу потрібно ще попрацювати на тій роботі, яка мені не подобається, щоб відкласти кошти. Після цього можна було піти на фізичну роботу на певний час – на місяців 2-3, можна вдома, можна поїхати закордон. Переключитися на інше, розвіяти мозок. Фізична робота сприяє відновленню нервової системи та нормалізації балансу усіх систем в організмі, адже хто б що не казав, наш організм роками у процесі еволюції формувався як фізична машина для добування їжі, а для цього потрібно було пройти чи пробігти не мало кілометрів по лісу чи горах, щоб здобути їжу, або працювати фізично на полі чи у тваринному господарстві, щоб мати їжу, аж тут раптом заробляти на їжу можна сидячи перед монітором не виходячи з дому; ходіння в офіс – теж сидіння – це поняття тотожні, тому чи з дому працювати чи з офісу у даному аспекті не має значення. Скільки часу більшість людства працює в офісах? Ну не більше 40-50 років, в деяких країнах ще менше. Організм глобально не взмозі перебудуватись за такий короткий період. Наш організм природою створений для фізичних навантажень і на це треба зважати, а ми його мучимо фізичною бездіяльністю, от він і бунтує, викидає адреналін та гормони стресу, сигналізуючи що щось не так.

Що ж до власної діяльності, то робити те, що подобається – це надважливо. Відклавши кошти на 3-7 місяців з попередньої роботи, або на скільки вийде, починайте займатись тим, до чого душа лежить. Далі з’являться і можливості і задоволення і гроші, і все про що ви раніше тільки мріяли, тускніючи за комп’ютером в офісі, нервуючи та просиджуючи дні свого безцінного життя за непотрібною діяльністю. У Всесвіті все так сформовано – якщо ти задоволений собою і ти на своєму шляху, він тобі віддячить – допомогою, можливостями реалізувати себе та відкрити нові горизонти і ще багато чим. Зроби крок до того, для чого був створений, не муч себе і організм перестане сигналізувати тобі панічними атаками, що ти не на тому шляху. А комплекси та сумніви теж відпадуть самі по собі, бо коли робиш те, що подобається, то гори можна звернути на шляху, перешкод ти не бачиш або долаєш їх і задоволений від цього, а поскільки подобається сам процес та те, що від нього отримуєш матеріально, то ти ще і стаєш більш впевненим у собі, тому що все стає  на свої місця і тебе мало цікавить думка інших у хорошому сенсі цього слова. Ось так це працює, і це перевірено багатьма, в тому числі і мною. Ти теж це можеш, тому не сумнівайся.

Читай далі: Причини ваших панічних атак

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *