Травень

На початку травня в іншу країну їхала моя дівчина. Я її провів до великого міста – ми разом їхали у автобусі, але із собою я взяв слабоалкогольний напій. Випив його перед поїздкою та декілька ковтків у дорозі. Я серйозно почав задумуватись що зі мною щось не так, бо виходить без алкоголю я не можу їхати в дорозі. Насправді я міг, просто створив собі хибну думку і сам у неї повірив, а те що ПА всього 2 рази в житті траплялись в автобусі до того не є показником. Проте такий був мій вихід. Далі був День Народження мами. Я випивав, добре їв і на наступний день ніяких ПА не було. Не було їх майже пів місяця, але потім мав поїхати із дядьком на рибалку. Перед тим як він мав приїхати я відчув жахливо сильну ПА. Випив таблетки. На рибалці ми добряче випили. На ранок було дискомфортно і поганувато, ми додали випивки. Посварився вдома, пішов до бабусі. На слідуючий ранок починались симптоми ПА які я планомірно пригнічував пляшкою пива. Так тривало 3 дні. В цей час мене дуже заспокоїло читання духовної літератури. Скажу, що в цей час я і зробив перший крок щоб розійтися з дівчиною, сам того не бажаючи. Сталось це тому, що я ці дні тільки спав, погано їв, іноді пив пиво, читав літературу. Телефон був розряджений і без Інтернету, а тільки так я міг подзвонити їй в іншу країну. Під кінець тижня ми вже спілкувались, але не як хлопець і дівчина, а як друзі. Мене це непокоїло, але я надумав шукати порятунок у Бога і поїхати до Святих Місць. Дівчина мене підтримувала в цьому. ПА в мене траплялись по декілька разів на день, я думав це напад нечистої сили і щоразу ішов молитися, так боров свої ПА і вони дійсно проходили. В дорозі до Святих Місць, що зайняла майже день було тривожно, але не сильно, про всяк випадок випив таблетку заспокійливого. За усі три дні перебування у Святому Місці ПА не було, а невелика тривога відчувалась лише раз коли покинув територію Святого Місця і фізично втомився находившись і багато поївши, але у Храмі тривога швидко пройшла. Додому їхав повним сил та енергії, ніяких тривог та ПА. Вдома теж відчував себе добре. Але за тиждень відносини з дівчиною так і не покращали, вона стояла на своєму, що ми друзі, а я хотів щоб все було як раніше. Я не розумів тоді, що такий слабкий і безвольний як я був тоді я їй не потрібен, я був нерішучим чоловіком, з яким немає надії на міцне майбутнє, але я сприйняв розірвання стосунків дуже болісно і дуже сильно нервував тоді. Почав пити пиво. На слідуючий день вже продовжив із міцнішими напоями. І на третій день зранку жахливі ПА. Ніч я ледве пережив. До цього, будучи п’яним, я багато гидоти понаписував колишній дівчині, про що потім дуже жалкував, але що написано не повернеш. Ледве пережив ті декілька ночей. Підривався посеред ночі через просто нестерпний страх і ПА. Мусив виходити надвір і гуляти або ішов до бабусі. Батьки і рідні допомогли пережити ті жахливі ночі. За декілька днів більш-менш заспокоївся. Крім ПА були судороги на обличчі та на ногах і руках. Була повна апатія, відсутність апетиту. Нічого не хотілося. Я почав читати Послання Апостолів і на диво знайшов там багато корисного, що стосувалось моєї ситуації. Це вселило в мене надію і допомогло почати посміхатися і повірити в себе. Проте судороги все ще були і я почав пити заспокійливі таблетки і працювати за комп’ютером. ПА іноді відчувались, але не сильні і я з ними справлявся. Пройшло 2 тижні. Стан суттєво не змінився. Я постійно був вдома. Приїхав із закордону мій друг. Коли ми мали зустрітись, я відчув сильну ПА і напився заспокійливих, а потім ще й зустрівся і ми добряче випили, навіть понад міру. Наступного дня я відчув себе досить погано, але все ж терпимо. Увесь день я мучився і можливо воно б і було краще, якби я не пив нічого, але я пішов і купив слабоалкоголку. Мені на певний час стало легше, але потім я не міг заснути, я жахливо мучився цілу ніч, не міг всидіти на місці. Я нікому не бажаю пережити весь той жах, що пережив я знову. Дочекавшись ранку, я поїхав у лікарню. Це було орієнтовно 18 червня 2017 року. День, коли я усвідомив з допомогою лікаря що зі мною, що потрібно робити і до яких наслідків призведе мій спосіб життя, якщо я нічого не зміню. З того дня я почав повільно щось міняти. Часом рішуче, часом не дуже. Перші декілька днів лікар приписав мені заспокійливі таблетки, але сказав, що це тільки для початку, а взагалі організм має сам укріплятись і спрявлятись. Також сказав зробити чіткий розпорядок дня, де буде чергуватися активний і пасивний відпочинок, праця. А спати я лягатиму у нормальний вечірній час, прокидаючись зранку. Скажу що зразу мені було просто неможливо заснути без таблеток. Зранку я підривався о 7-й годині сам і вже не міг спати. Вмивався, ішов до бабусі 2 кілометри із певною тривогою, але піша прогулянка приносила нереальне задоволення. Потім більше – брав у діда велосипед і виїжджав ним за місто, їхав полем, потім вирішив спонтанно поїхати в ліс, але по дорозі заїхав у магазин, купив сардельки і консерву тушонки, поїхав у ліс. Ліс мене просто приголомшив – так було там приємно – і повітря, і спів пташок і звуки природи. Просто кайф. Я розвів вогнище і зробив те, про що мріяв два роки, дивлячись в тубі ролики про бушкрафт і виживання на природі – я приготував їжу. Весь процес і та смакота – це було просто неймовірно. Навіть почався дощ, який мене добряче намочив, але мені було радісно. В цей день у мого дядька був День Народження і вся родина святкувала за столом. Трохи часу побув і я, але потім пішов прилягти. Без алкоголю свято мені здалося нецікавим. Мені хотілося бути як всі. Я відчув себе неповноцінним. Увечері я відчував певну тривожність, але катання на велосипеді забрали силу у ПА. Так, 24 червня 2017 року я почав фізичну активність у боротьбі проти ПА. Я почав її з найменшого і приємного – катання на велосипеді. Хоча свого я ще не мав, я ходив до діда і брав у нього велосипед – звичайний «Аїст». Як приємно було на ньому їздити! Коли ти крутиш педалі ти ні про що не думаєш, думки проходять і стає дуже комфортно. Це перша допомога моїй виснаженій нервовій системі. На початку липня мені прийшов замовлений гірський велосипед. Перші два дні я не їздив і відчув «ломку» по їзді на велосипеді. Всі дні, коли я їздив я нормально засинав без всяких таблеток і перестав їх пити, а тут – знову тривога.

Наступний пост: Початок липня