Панічні атаки і велосипед

Досить довго я не писав нічого на цей особистий блог де я описав досить багато і детально як я позбавився панічних атак. І це неправильно, адже читача зацікавить як воно усе те що я робив у довгостроковій перспективі і чи допомогло. Пройшло майже 2 роки (!) з того часу як я почав боротьбу із панікою і це дало свої швидкі результати вже за тиждень, а більш ґрунтовні – за 2 місяці. Через 7 місяців я вже був на досить стресовій і важкій сезонній роботі у Польщі, де працював касиром (раніше панічні атаки лякали мене навіть коли я ходив в банк або на пошту в своєму маленькому містечку), а тут касиром, в іншій країні, на іншій мові, де постійні черги. Звичайно, я не рекомендую Вам особисто робити так само, це мій особистий шлях, тому не треба одразу так стресувати свою нервову систему, але мені вдалося, панічні атаки не повторювались, а я загартував свою нервову систему і став міцнішим. Це не означає що я не нервуюсь, але це далеко не той стан, який був колись – в очікуванні тривоги. Якщо Вас детально зацікавить що я робив протягом цих двох років і як жив без панічних атак то детальний опис ось тут у цій статті. А сьогодні я все таки опишу детальніше про велосипед і чому я його так хвалю. Мені здається, що велосипед я обділив увагою несправедливо, адже хоча найбільше мені допомогла позбутися тривоги і паніки медитація, про яку я так детально пишу ось тут, проте велосипед теж займає в моїй ієрархії видужання свої законні 20%, а на початку, протягом першого тижня то і всі 100%.

Велосипед і панічні атаки – як допомогти собі самому на початку

Людина, яка постійно накручує себе думками про панічну атаку не може спокійно всидіти на місці. Вона постійно думає про одне і те ж і це ще більше накручує її на негативні думки. З мого власного досвіду, особливо негативно впливає на це замкнутість у 4-х стінах, де все нагадує про безвихідь або про минулу панічну атаку. Особливо катастрофічно все виглядає на другий день після вживання алкоголю, коли здається що вам так погано, що це просто кінець світу. Саме тому так важливо знайти метод, який дозволить Вам втекти від цього всього. Я обрав велосипед.

Коли мені було нестерпно погано на початку і я постійно очікував нової панічної атаки, я просто виходив з дому і йшов спочатку пішки у сторону до своєї бабці. Це шлях десь біля двох кілометрів, який теж давався мені нелегко, бо я постійно боявся що зі мною щось трапиться протягом цієї дороги, нахлине раптова паніка і зробиться недобре. Я ішов пішки до бабці, бо вдома я не мав велосипеда на той час. Велосипед «Аїст» типу всім відомого «Україна» був і є у мого дідуся. Тому я приходив до них, брав велосипед і їхав за місто. Здається – простий велосипед, але Ви не уявляєте наскільки по-новому він дає Вам себе відчути! Я був у захваті. Це був червень, рівно 2 роки тому від того часу як я пишу зараз цю статтю. Я поїхав від бабці спочатку вуличками міста приватним сектором, а потім виїхав за місто у поле. Старі польові дороги, які я колись ще пам’ятав із дитинства відкривались для мене чимось дивовижно новим, так ніби я їхав не польовою дорогою за містом, а був Колумбом, що відкриває Америку.

Була літня спека і в мене виникали думки чи не буде мені погано, чи не впаду я десь тут посеред поля і в тому стилі, але тут я відповів сам собі так – впаду і здохну то так і буде, тут є тільки я сам, велосипед, спека і поле, отже я сам відповідаю за себе, тут немає кому поплакатись, поскаржитись або пошукати співчуття – хочеш жити (вижити) – роби це власними руками, ногами і власними силами. Ось що дав мені велосипед – він дав першочергову віру і надію на самого себе, дав повірити в себе і свої сили, дав перевірити на практиці що я можу.

Дивовижна дія велосипеда ще й у тому, що коли ти крутиш педалі, моторика організму і нервова система працюють трохи по іншому ніж у звичному режимі. Тобі немає коли забагато думати про щось чи задумуватись, бо картинка перед очима постійно змінюється, а польова дорога вимагає миттєвих рішень –  тобі немає коли думати і це звільняє розум від лишніх нав’язливих думок і це за своєю дією чимось схоже на медитацію про яку детально я описав тут. Фізична складова катання на велосипеді вимагає віддачі енергії, сили, фізичного навантаження, а це як правило те, що відсутнє у житті людини, яка страждає панічними атаками. Коли ти крутиш педалі, ти втомлюєшся, але потім настає така приємна легка втома, змінюється гормональний фон організму, ти відчуваєш радість і спокій.

Перша моя поїздка велосипедом була повна нових відкриттів, яка дивувала мене як малу дитину. Я починав їхати і нові, або давно забуті старі місця відкривав із захопленням малої дитини. Після поля я вирішив поїхати до лісу, до якого було аж ще цілих (! 🙂 ) 3 чи 4 кілометри. Дорога була давно мною забута, адже сюди ми ще колись їздили з татом коли мені було може років 5. Коли я перший раз за довгий час під’їхав до лісу в мене було повно позитивних емоцій. Ось я в’їжджаю до лісу, він моментально сховав мене від польової спеки.

Тут зовсім інші запахи – хвоя, дуб – так приємно. Спів птахів – це просто щось, що заворожує і ось я вже не їду велосипедом, а веду його в руках, просто прогулюючись лісом.  В один із моментів я навіть вирішив зняти взуття і пройтись босоніж лісовою просікою – може і безглузде необдумане рішення, але мені воно надто сподобалось, щоб його не виконати.

Що я зрозумів, так це те, що велосипед дає свободу. Це насправді так і є. Пішки ти не можеш так швидко і так далеко пересуватись, а з велосипедом тобі відкриті такі куточки, про які ти раніше і не сподівався. Коли я досліджував особисті причини виникнення панічних атак про які можна почитати ось тут, а за допомогою цього простого дієвого способу знайти можливо і свої власні причини, виявилось що найнестерпніше для мене це саме несвобода, тобто коли я змушений щось робити через примус, не із власної волі протягом досить довгого періоду часу. Велосипед дав мені цю свободу або певну ілюзію свободи, але це допомогло на початку як ніщо інше.

Наступного разу коли я вирішив покататись на дідусевому велосипеді я заїхав у магазин. Там я купив консерву тушонки і якісь сардельки, а також воду. Приїхавши до лісу я знайшов гарну затишну місцину, розвів там багаття і приготував їжу. Це було надзвичайне задоволення, яке досить швидко переросло у моє хобі. Спочатку мені так сподобалось, що я почав їздити до лісу буквально щодня і так було протягом тижня. Я став набагато краще спати і не прокидався посеред ночі. Велосипед це було справжнє диво на початку мого шляху боротьби із панікою. Десь через приблизно 2 тижні я познайомився із медитацією і це стало моїми головними природніми ліками у боротьбі із панікою. Разом із велосипедом вони склали прекрасний тандем.

Мої поїздки тепер складались за досить типовим сценарієм. Виїзд вже з дому (не від бабці), поїздка по місту, поїздка по місту приватним сектором, поїздка по полю, поїздка до лісу, вибір місця для стоянки, готування чаю, приготування їжі, медитація, молитва (іноді без), повернення додому. В жаркий літній день особливо приємно відчувається вся атмосфера коли ти втомлений на сонці ховаєшся до лісу де приємна тінь зменшує жару, потім зупинка де ти перепочиваєш, їсиш під акомпанемент співу птахів смачну їжу приготовану на вогні та дихаєш свіжим лісовим повітрям, п’єш чай заварений на природі, а потім обов’язкова медитація під звуки лісу і той же спів птахів.

Це зцілення природою – тут в дії фізичні навантаження в формі велопоїздки, очищення ментального сміття та заспокоєння свідомості за допомогою медитації, природо-терапія, лісо-терапія, та напевно якісь інші методи про які я не знаю.

Як життя допомагає тобі коли ти робиш те, що потрібно

Це я проілюструю на купівлі велосипеда та інших речей. Я реально захотів їздити на велосипеді та знімати відео про це. Також хотів робити фото і мені потрібен був новий телефон. Це був 2017 рік, червень і єдиним моїм джерелом доходу були англомовні сайти, які приносили відносно стабільний дохід, прирівнюваний тоді до середньої зарплати, або менше. І тут мені захотілось велосипед. Я вибрав за 4200 гривень з Розетки. Телефон замовив за 3 тисячі Xiaomi Redmi 4x, та досить непогану екшн-камеру за 1900 грн, яка добре знімає в Full HD і штатив за 350 грн. Замовив я і армійський котілок, навушники, турбопічку за 450 грн., навіть великий квадрокоптер з Ebay здатний підняти екшн камеру, який в перерахунку на гривні коштував 1500 грн.

І скажу що на той період відвідуваність сайтів та кліки по рекламі зросли вдвічі-тричі, а ціна кліків (щоправда тільки двох) доходила навіть до 25 доларів (!) за клік, це мій рекорд. Ось так Всесвіт допомагає нам у наших щирих природних бажаннях, я щиро захотів і протягом червня-серпня отримав усе це разом із грошима. Потім ще були зимові чоботи за 2800 і куртка Columbia. Не подумайте, що я хвалюсь, я тільки хочу показати що коли ми щиро чогось прагнемо з відкритим серцем, ми це отримуємо. Забігаючи наперед одразу скажу що вже в грудні виїхавши в Польщу та отримавши інші джерела доходу, мій дохід в Інтернеті почав суттєво знижуватись навіть при умові постійної роботи над ним. Я вже робив це через силу і здоровий глузд, а не через відчуття і ось результат – немає відклику на те, чого не прагне насправді душа. Зараз англомовні зайти приносять мені майже нічого, можливо $20 на місяць. Тому якщо чогось прагнете – робіть це, адже це один із видів допомоги самому собі при панічних атаках – робити те, що подобається, адже можливо саме так організм показує Вам що втомився і хоче радикальних змін. А якщо це дійсно те, що Вам треба, Світ допоможе Вам, можете вірити в це, можете ні, але можете переконатись спробувавши.

Що робити тим хто не вміє їздити на велосипеді?

Для початку робити піші прогулянки на природі і лісом в тому числі. Але раджу все таки купити велосипед і повчитися їздити на ньому у спокійній атмосфері десь в тому ж полі, де вам буде комфортно і ніхто не бачить. Звісно, можна із коханою людиною, можна із батьками чи вірним другом, подругою. Але навчившись Ви будете в приємному шоці як це допомагає і як це прекрасно.

Остання панічна атака та велосипед

Остання панічна атака яка в мене була трапилась в серпні 2017, через півтора місяці як я почав мою боротьбу. Я тоді сидів за комп’ютером і відчув цей несподіваний прилив адреналіну. Незважаючи на дискомфорт я взяв рюкзак, вклав туди що було в холодильнику нашвидкуруч – хліб і ковбасу, набрав пляшку води, взяв телефон і турбопічку – це все робив швидко, але без панічного поспіху. Старався бути продуманим. Я взяв ключі і пішов в гараж по велосипед. Тільки я почав їхати – паніка відступила. Не знаю чи то фізичне навантаження «спалило» адреналін чи я переключив увагу, але тоді я досить гарно проїхався до річки, потім до лісу. В мене навіть є відео на Ютуб каналі із цієї поїздки, але воно англомовне, бо тоді я розвивав англомовний канал. Кому цікаво можете глянути нижче. А з того часу Слава Богу панічних атак в мене не було. Була тривога, сильна тривога, неспокій, але не паніка. Протягом усього цього часу я робив медитацію та старався час від часу їздити на велосипеді, чим більше відступала хвороба, тим рідше, хоча вважаю це неправильним. Потрібно продовжувати кататись на вєліку, якщо є така можливість, а вона є майже завжди.

Ось і добігла до кінця моя стаття. Зараз я щиро сумую за тими часами, коли я їздив у свій улюблений ліс на велосипеді. Це таке тихе і спокійне задоволення та умиротворення, про яке я завжди згадую із приємністю. Як тільки я приїжджаю додому, я неодмінно беру свій велосипед і їду до лісу, до знайомих місць. На даний момент я пишу цю статтю недільним ранком із скромної зйомної квартирки у Кракові, куди занесло мене життя у пошуках саморозвитку та власного місця у цьому світі, а я би зараз щиро хотів опинитися на своєму вєліку та проїхатись рідним лісом Житомирської області.

Якщо Вам сподобалась стаття, поділіться нею у соціальних мережах, буду вдячний за поширення слова 🙂

СХОЖІ СТАТТІ ПО ТЕМІ:

Медитація в боротьбі з панічними атаками – мій власний досвід

Практичний пошук власних причин панічних атак у самого себе (мій досвід який може допомогти Вам)

Алкоголь і панічні атаки – з власного досвіду

You may also like...

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *